Чому ми рекомендуємо батькам читати підліткові книжки разом з дітьми?
- Урбіно
- 3 дні тому
- Читати 2 хв
Як писати для підлітків? Які теми варто висвітлювати? Чи треба писати про те, про що підлітки рідко говорять зі своїми батьками? Чи є щось, про що підлітки частіше не говоритимуть і не радитимуться зі старшими?
Польська письменниця Йоанна Ягелло, чиї книжки давно читають українські читачі, передусім підлітки, але — що дуже цінно — також і батьки, в низці інтерв’ю розповідає, чому і як пише на теми, на які молодь уникає розмовляти з батьками, вчителями чи дорослими, навіть якщо їм довіряють.
А таких тем безліч. Марно думати, що підлітків цікавить лише школа й навчання, а вступ до вишу й підготовка до вибору професії — усе, чим вони мали б перейматися.
Лінка Барська, героїня «кавово-шоколадної» серії, попри солодкі назви книжок, переживає аж ніяк не легкий період дорослішання. Що робити, коли саме в цей час виявляється, що твоя звичайна родина — не зовсім звичайна? І ні, не йдеться про магію чи чарівні дарунки. А про болісне минуле батьків. Бо дорослі теж роблять помилки і розплачуються за них. Іноді за це доводиться розплачуватися також їхнім дітям. Психічний зрив і депресія, помилкові рішення й намагання їх виправити і, як результат, — замовчування, брехня, нерозуміння, відстороненість від інших членів родини. Юні герої Йоанни Ягелло часто виявляються мудрішими за дорослих. Впертішими й відвертішими. Замість приховувати проблему, вони воліють її вирішити — байдуже, яка правда за цим стоїть. «Кава з кардамоном» — це майже детективна історія «розгрібання» минулого й пошуків утраченої, ніколи не баченої сестри. Чи варто було ворушити минуле? Може, іноді просто варто визнати помилки і не боятися?
Наступні книжки із серії з не менш смачними назвами («Шоколад із чилі», «Тирамісу з полуницями», «Молоко з медом») теж про дорослішання нашої героїні. Одна книжка — один рік із життя. Навчання, пошуки заробітку, «пачворкова» родина (коли хтось із батьків — нерідний і з’являються зведені брати й сестри), конфлікти поколінь, надмірна довірливість, закоханість і кохання, анорексія, підліткова вагітність і відповідальність — усе це теми, які так чи інакше проговорюються в цих молодіжних романах. Без дидактики, без повчань, без стигматизації. Написана просто й відверто, розказана талановитою письменницею, «кавово-шоколадна» серія супроводжує підлітків у їхньому дорослішанні й часто виявляється добрим помічником і мудрим, ненав’язливим порадником. Також для дорослих. Можливо, прочитавши книжки Ягелло, ви краще розумітимете власних дітей?
Окремо варто виділити роман Йоанни Ягелло, який не входить до серії. «Як дві краплі води» написаний на основі подій, які відбувалися в Польщі півтора десятка років тому. Та вони могли відбуватися де завгодно. Коли одна з двох нерозлучних подруг накладає на себе руки — це стає шоком не лише для родини. Найкраща подруга Ніни, Анна, переживає Нінину загибель неймовірно болісно, а бажання провести власне розслідування обставин мало не коштує і їй життя. Чому так сталося? Де межа довіри дорослим? Чому Ніна, яка мала прекрасні стосунки з мамою, приховала від неї жахливу правду? Натомість Анна, яка завжди була менш помітною, яку вважали звичайною, сіренькою, позбавленою талантів і взагалі складною, — виявляється тією тихою героїнею, яка зважується говорити. Говорити, щоб урятувати себе й інших.
«Як дві краплі води» — життєва, правдива, складна й подекуди болюча книжка. Але її варто читати підліткам і дорослим. Можливо, для когось вона стане тим місточком довіри, якої нам іноді так бракує у спілкуванні з власними дітьми…
Коментарі