Джоан Дідіон

«Я хочу, щоб ви абсолютно чітко розуміли, що отримуєте: ви отримуєте жінку, що вже давно відчуває себе цілковито відокремленою від ідей, які цікавлять інших людей».

Писати оповідання Джоан Дідіон почала, за її словами, у 5 років. Донька військового, вона після початку Другої світової часто переїздила з родиною, змінювала школи й оточення. Джоан була дуже несміливою, їй складно було влитися в нове товариство, тому вона віддавала перевагу книжкам і фільмам, і вже тоді створювала власні історії. Повернувшись до рідного Сакраменто, вона відчула себе аутсайдеркою. Творення історій стало для неї своєрідними ліками від самотності. Дідіон вступила англійську філологію в Берклі, а тоді, на останньому курсі, взяла участь в конкурсі, який організував журнал «Vogue». І перемогла. І отримала роботу в журналі. В редакції вона писала для «Vogue», а вдома — записувала уривки власної книжки на окремих аркушах і розвішувала їх на стінах квартири. Перший роман «Біжи, ріка» взагалі ніхто не зауважив. Критика не звернула на нього уваги. Але він дозволив Джоан відчути себе письменницею. Завдяки роботі у «Vogue» Джоан познайомилася з майбутнім чоловіком. Джон Грегорі Данн вірив у її талант, підтримував і був першим редактором її роману. Невдовзі вони одружилися. Але галасливий Нью-Йорк утомлював Джоан, у неї з’явилися ознаки депресії. «Міста, яке ніколи не спить» вочевидь стало забагато, і подружжя переїхало до Каліфорнії. «Бездітна пара шукає житло». Невдовзі знайшовся будинок на березі моря. Життя, здається, почало налагоджуватися. Джоан і Джон вірили, що вони тут ненадовго. Джоан покращало, і вона знову писала. Вони із Джоном навзаєм читали свої тексти, редагували одне одного. І тільки дитини бракувало в цій майже повній ідилії. Проте швидко виявилося, що це нездійсненна мрія. Це було черговим ударом для обох, проте подружжя вирішило всиновити дитину. Невдовзі їм повідомили, що в лікарні залишилося немовля. І в родині з’явилася Кінтана, власне Кінтана Ру Данн, яка отримала ім’я за назвою мексиканської провінції.

З появою доньки Дідіон і Даннові довелося шукати нове житло: власники будинку не планували здавати його родині з дитиною (світ не змінюється, еге ж?). Родина переїхала до будинку в Голлівуді. Тепер їхніми сусідами були рок-зірки, а ще — режисер Роман Поланський з дружиною Шерон Тейт. У новій оселі не вмовкали гучні вечірки, де алкоголь лився рікою. Сюди часто зазирала Дженіс Джоплін, а самій Джоан замовляли інтерв’ю з Джимом Моррісоном й репортажі про контркультуру. Проте в обкурених «дітях-квітах» Дідіон вбачала не лише бунт (а саме така точно зору тривалий час переважала, та й чого там — так уважають і тепер). Вона бачила кризу цінностей, розчарування і те, що світ хилиться до невблаганного занепаду. Наркотики були скрізь. Їх вживали, щоб повеселитися на вечірці, отримати більше задоволення від сексу чи швидко відновити «форму» після алкогольної вечірки перед зйомками або концертом. Джоан переживає черговий нервовий зрив і потрапляє до психіатричної клініки. І знов писання рятує її, а на початку серпня 1969 року виявляється, що її песимістичний погляд на світ мав вагомі підстави. Тієї ночі члени секти Чарльза Менсона (секта мала промовисто-знущальну назву «Родина») проникли на віллу Романа Поланскі й жорстоко вбили його дружину Шерон Тейт. Шерон от-от мала народити… Крім неї злочинці вбили ще чотирьох людей. Джоан Дідіон зробила інтерв’ю з Ліндою Касаб’ян (вона тієї ночі стояла на чатах), яка належала до банди Менсона, одна з тих «дітей-квітів», які в «пошуках бога» чи то в пошуках самих себе їздили автостопом по країні. Цей злочин, його причини й наслідки стали матеріалом нових есеїв у журналах «Лайф» та «Есквайр» (згодом вони були використані в книжці «Білий альбом», 1979 р.).

Коли Америка переживала й обговорювала злочини банди Менсона, подружжя Дідіон-Данн переживало власну кризу. Джонові нелегко було змиритися з тим, що його обмежили роллю батька й чоловіка, а вся слава дістається його дружині. Сварки спалахували через будь-яку дрібницю. Запахло розлученням. Але, як і попереднього разу, ситуацію врятував переїзд.

 Життя в новому будинку біля океану, нова робота – усе це сприяло спокою в родині. Невдовзі з’явився новий сценарій – адаптація роману «Грай, як випаде» (1970). Критика була до фільму прихильна, та найбільшим успіхом користувався сценарій подружжя Дідіон-Данн до фільму «Народження зірки» (з Крісом Крістофферсоном та Барброю Стрейзанд у ролях). Нарешті в родині щось стабілізувалося: облаштований дім, страховки, сімейні вечері. Джоан активно працює й пише нові сценарії…  Джоан починають зараховувати до кола елітних представників так званої нової журналістики, її ім’я з’являється поруч з Томом Вулфом, Норманом Мейлером та Ернестом Гемінгвеєм.

Джоан Дідіон "Грай, як випаде"

UAH 350.00UAH 280.00

Купити зараз

У цей час в її чоловіка Джона встановлюють діагноз серцевої хвороби. Проте він не спиняється й продовжує працювати ще більш напружено. Невдовзі Кінтана Ру захворює, як здавалося, на дуже важкий грип, який ускладнюється запаленням легень, а згодом і сепсисом. Імовірно, дуже важкий стан доньки впливає на Джона, і після відвідин лікарні він раптово помирає від серцевого нападу. 

Його смерть стала для Джоан болючим ударом. Вона пише книжку «Рік магічного мислення», яка в певному сенсі допомагає їй впоратися із втратою. Але це ніяк не допомагає Кінтані, яка, ще слабка після хвороби, дуже важко переносить батькову смерть. Прагнучи змінити обстановку, Кінтана летить за кордон і, спускаючись трапом літака, падає й вдаряється головою. Упрдовж двох років Джоан Дідіон втрачає чоловіка й доньку…  Цього разу здається, що навіть література неспроможна її врятувати. Джоан схудла до 40 кілограмів, писати вона взагалі не могла.

 «Рік магічного мислення» ставлять у театрі. Джоан опікуються друзі, поступово вона відживає й пише «Сині ночі», пронизливу книжку про найболючішу втрату — смерть дитини. Про почуття власної провини, з якою  Джоан жила до кінця. Джоан Дідіон вважала себе винною в тому, що не змогла вчасно зупинити доньку, яка експериментувала з наркотиками й відвідувала шалені п’яні вечірки. Проте Джоан знаходить у собі сили жити далі. У 80 років вона навіть позує Юргену Теллеру для кампанії «Селін» і у 2015 році з’являються її фото, які рекламують весняну колекцію.

Джоан Дідіон вважають іконою стилю. Її фото, зроблені Джуліаном Вассером наприкінці 60-тих, стають культовими (одне із цих фото, де письменниця на тлі автомобіля Корвет-Стінгрей, прикрашає зворот обкладинки українського видання роману «Грай, як випаде»).

Письменниця померла 23 грудня 2021 року в себе вдома, на Мангетені. Причиною смерті стала хвороба Паркінсона, з якою Джоан змагалася багато років…