Варшавський інтелігент часів ПНР, у якого так багато рис самого Конвіцького, отримує «пропозицію, від якої неможливо відмовитися». На знак протесту він повинен вчинити самоспалення під Палацом культури, символом радянської присутності. Герой вирушає у свою останню мандрівку Варшавою… Спотворена дійсність, життя у світі всюдисущої брехні, маячні, коли герой не знає, який насправді рік, місяць, зима зараз чи літо, які події сталися в минулому, а що відбувається тут і тепер – ось неодмінні риси варшавського пейзажу, над яким височіє Палац культури, викликаючи страх, ненависть і магічний жах...
Роман екранізовано 1992 року.