По той бік реальності, історії й страху: роман Юрія Смолича, який випередив свій час
Як звучить роман, де обидва головні герої мають одне ім’я та прізвище? Що, як ці двоє постійно перетинаються на тлі найбуремніших подій першої третини ХХ століття — від більшовицького перевороту до еміграції в Берлін і повернення в Радянську Україну? І хто з них зрештою загине — якщо один з них… можливо, лише віддзеркалення іншого?
«По той бік серця» — це не просто роман, це гра з формою, часом і свідомістю, яку Юрій Смолич зіграв ще в 1920-х роках, коли українська література ще не знала терміна «магічний реалізм», але вже ним дихала.
Автор сам стає персонажем власного твору — ніби слідчий, оповідач і водночас співучасник подій . Герої — двійники, антиподи, а може, й фрагменти однієї особистості — проживають паралельні життя, які неспинно перетинаються в історії, що хитається між буремною реальністю та химерною фантасмагорією.
Цей роман — гротескна, іронічна й глибоко тривожна розповідь про країну, яка ще вірить у світле майбутнє, але вже чує кроки тоталітаризму за спиною. Смолич ще не говорить вголос, але вже відчуває — і страх, і розчарування, і спокусу великою ідеєю.
У творі немає ані прославляння радянської влади, ані примітивної критики українського націоналізму — попри те, що саме такі інтерпретації згодом йому приписувала офіційна критика. Це щось значно глибше — погляд людини, що стоїть на межі двох епох, і не знає, за якою з них її серце.
Юрій Смолич
(07.07.1900 – 28.08.1976)
Народжений 1900 року в Умані, Юрій Смолич — один із найцікавіших і найхимерніших письменників Розстріляного відродження. У двадцятих він входив до всіх найвпливовіших літературних угруповань — від «Плугу» до ВАПЛІТЕ, товаришував із Хвильовим, Яловим, Вишнею, писав модерні романи, дихав авангардом і шукав нові форми.
Його герої — фантасти, бунтівники, маргінали, мандрівники в часі. І водночас — це автобіографічні постаті: сам Смолич пережив мобілізацію до петлюрівської армії, більшовицький переворот, еміграцію, а згодом — повернення в СРСР.
Після 1930-го року, в атмосфері репресій, він не був знищений фізично, але його ранні твори були забуті. «По той бік серця» більше не перевидавався протягом 90 років — надто тривожний, надто вільний, надто передбачливий.
Коментарі